Класифікація, клініка, патологічна анатомія, діагностика і диференціальна діагностика карієсу зубів

Патологічний процес, що розвивається в тканинах зуба при карієсі, характеризується демінералізацією і деструкцією, і в залежності від перебігу і глибини ураження спостерігаються різні клінічні форми карієсу і їх симптоматика. Для їх виявлення необхідні спеціальні методи діагностики і вміння проводити диференціальну діагностику зі схожими захворюваннями.

Лікування хронічного періодонтиту

Лікування хронічних форм періодонтиту в основному зводиться до ліквідації причин їх виникнення, протизапальної і заверхівкової стимулюючої терапії в періодонті з наступним відновленням форми і функції зуба як органу.

Проблема боротьби з одонтогенною інфекцією є актуальною, виходить за межі стоматології через те, що існує взаємозв’язок між одонтогенною інфекцією і ураженням інших органів і систем організму. Вогнища запалення в періодонті є джерелом сенсибілізації організму. Тому виконувані лікувальні заходи при періодонтиті повинні виходити за межі лікування причинного зуба і активно впливати на вогнище інфекції, попереджуючи сенсибілізацію організму.

Карієс зуба. Розповсюдженість, інтенсивність. Етіологія, патогенез

Карієс зуба - прогресуюче ураження його твердих тканин, яке ускладнюється запаленням пульпи і періодонту, відтак виникають жорстокі болі і нерідко втрачаються зуби; такі ускладення можуть спричинити до вогнищево-обумовлених захворювань органів і систем організму. Все це і той факт, що карієсом зубів уражене практично все населення планети, зумовлює не тільки його клінічне, але й соціальне значення.

Для визначення ураженості населення карієсом використання тільки показника відсотку хворих осіб недостатньо. Більш точну оцінку дозволяє зробити визначення інтенсивності ураження з допомогою індексу КПВ. Значення цього індексу - результат складання кількості зубів, уражених карієсом (К), запломбованих (П) і видалених (В).