videoteka

Добро пожаловать!
"Dentallist.com.ua" это новый профессиональный всеукраинский каталог стоматологических клиник. Высокий уровень материалов поддерживают настоящие эксперты в области стоматологии.

Свежее на сайте

Плацебо в стоматологии

Плацебо в стоматологии

02-06-2014

Плацебопсихотерапия Данный метод является одной из разновидностей косвенного психотерапевтического влияния. Общеизвестна роль психологической настройки на опре­деленные лечебные...

Подробнее

Психотерапия, гипноз, миорелаксация в стоматологии

Психотерапия, гипноз, миорелаксация в стоматологии

25-05-2014

Психотерапия — это комплексное лечебное воздействие с помощью психических средств на психику больного, а че­рез...

Подробнее

Хірургічна анатомія обличчя

Хірургічна анатомія обличчя

17-05-2014

Обличчя (cranium faciale, s. regio facialis) межує з мозковим черепом та шиєю. Межа з мозковим...

Подробнее

Нижньощелеповий суглоб та його анатомія

Нижньощелеповий суглоб та його анатомія

10-05-2014

Голівка суглобового паростка нижньої щелепи, зчленовуючись з суглобовою ямкою та горбком скроневої кістки (fossa et...

Подробнее

Рекомендуем

Кора дуба в стоматологии

Кора дуба в стоматологии

01-02-2013

На сегодняшний день кора дуба является довольно популярным растительным препаратом для местного применения. Ее используют не только как отдельный лекарственный...

Подробнее
Уход за зубами: советы детского стоматолога

Уход за зубами: советы детского стоматолога

06-08-2012

Несоблюдение гигиены полости рта является одной из причин возникновения кариеса, в том числе и у детей. Поэтому задачей родителей является...

Подробнее

Методи лікування пульпіту

Категория: Разное
Создано 12.03.2014

Пульпіт супроводиться різкими болями, які не тільки не дають спокійно працювати, але й приймати їжу чи спати. Позбавити хворого від таких страждань - задача любого із існуючих методів лікування. Цій задачі найбільше відповідають вітальні методи, але і вони підчас мають протипоказання, що спонукає лікаря застосовувати інші методи лікування пульпіту.

Лікування пульпіту - одне із найважливіших завдань терапевтичної стоматології, що спричиняється великою розповсюдженістю захворювання (біля 40% всіх стоматологічних захворювань).

Методи лікування пульпіту зубів

При лікуванні пульпіту перед лікарем стоять слідуючі задачі:

 ліквідація вогнища запалення в пульпі, що позбавляє хворого больового синдрому;

 стимуляція процесів загоювання і дентиноутворення; попередження розвитку періодонтиту;

 відновлення форми і функції зуба.

Якщо в давнину лікування пульпіту зводилось в основному до ліквідації болю, то згодом стали застосовувати методи, які передбачали видалення запаленої пульпи після її девіталізації з допомогою миш’яку (Спунер, 1936) або після обезболювання. Ідея збереження запаленої пульпи (кореневої) належить М. Чемоданову (1889). Наукове обгрунтування методу повного збереження пульпи (біологічний метод) було представлено в 1925р. А.Ривкіндом. Пошук ефективних методів консервативного лікування пульпіту, і на цій основі розширення показань до застосування консервативного методу продовжується до сьогоднішнього дня і є перспективним напрямком терапевтичної стоматології.

Застосовувані методи лікування пульпіту можна представити так:

Консервативний      Хірургічний

Комбінований (змішаний) метод

Консервативний (біологічний) метод лікування передбачає повне збереження пульпи, ліквідацію в ній запалення і відновлення її функції. Деякі автори (Є.Боровський 1982) до консервативного методу відносять і часткове видалення пульпи (коронкової) після обезболювання, виходячи з мети, яку передбачає цей метод: часткове збереження пульпи (кореневої). Але методика виконання цього методу, тобто ампутація коронкової пульпи є хірургічним втручанням, і метод повинен бути віднесений до хірургічного методу.

Показанням до консервативного методу лікування пульпіту є гіперемія пульпи, гострий обмежений пульпіт, гострий травматичний пульпіт (якщо після травми минуло не більше 3 годин), хронічний фіброзний пульпіт (при ЕОД = не > 40 мкА і відсутності змін в періодонті, які можуть бути виявлені рентгенологічно).

Застосування консервативного методу показане у людей віком 35-40 років при відсутності загальних захворювань (гіпертонічної хвороби, атеросклерозу, діабету, авітамінозів, пародонтиту і пародонтозу), коли каріозна порожнина не розташована в пришийковій ділянці зуба, при відсутності рентгенологічних змін в періодонті, коли зуб не планується покривати штучною коронкою, або використовувати його як опірний.

Методика проведення консервативного методу потребує виконання певних умов: безболісність маніпуляцій, додержання асептики і антисептики. З цією метою, перш ніж розпочати лікування хворого зуба, слід прополоскати ротову порожнину розчинами фурациліну, ріванолу, перекису марганцю чи водню, обробити антисептиками поряд розташовані коронки зубів і безпосередньо хворого зуба, провести обезболювання.

Стерильними борами препарують каріозну порожнину, проводять її медикаментозну обробку підігрітими розчинами не подразнюючих антисептиків (хлоргексидину, новокаїну, ріванолу, фурациліну і т.ін).

Якщо пульпа не оголена, то розкривати порожнину зуба не слід, щоб не травмувати пульпу і не внести додатково інфекцію. Висушування каріозної порожнини повинно бути обережним: сухою ватою і сухим теплим повітрям, не слід для цього використовувати спирт, ефір, бо вони можуть подразнювати пульпу. На дно каріозної порожнини накладають лікувальну пасту, в склад якої можуть входити препарати кальцію (кальмецин), ферменти, вітаміни, кортикостероїди, фуразолідон, лоруніт, хонсурид, колаген, цинк-евгенолову пасту і т.ін. Поверх пасти накладають ізолюючу прокладку і постійну пломбу - лікування в такому випадку може бути закінчене в одне відвідування. Але, якщо паста накладалась на оголену пульпу (т.з. прямий метод), або в складі пасти знаходились антибіотики чи кортикостероїди, то на лікувальну пасту накладають тимчасову пломбу, і лікування закінчують в друге відвідування, при цьому лікувальна паста повинна бути видалена і змінена іншою (одонтотропною). Це застереження стосується і тих випадків, коли лікувальну пасту накладали на не оголену пульпу (непрямий метод). Вважається, що тривале перебування вказаних препаратів в каріозній порожнині призводить до порушення обміну речовин і навіть викликає дистрофічні зміни в пульпі.

Слід зазначити, що сучасний розвиток стоматології в значній мірі обумовлений широким застосуванням науково-технічних досягнень, серед яких перспективним є використання фізичних факторів (ультразвук, електричний струм, кріотерапія, гелій- неоновий лазер і т.ін.). Так, ультразвукове опромінювання запаленої пульпи призводить до стимуляції репаративних процесів в ній, за рахунок його бактерицидної дії зменшується кількість мікроорганізмів в ушкодженому дентині і пульпі. Добрі наслідки дає введення лікарських препаратів з допомогою ультразвуку (ультрафонофорез), електричного постійного струму (електрофорез).

Серед хірургічних методів перевагу слід надати вітальним методикам виконання як ампутації, так і екстирпації пульпи.

В останні роки доказано, шо завдяки анатомо-функціональним особливостям пульпи можна зберегти кореневу її частину в життєздатному стані після видалення запаленої коронкової частини. З цією метою після видалення коронкової пульпи використовують ті ж лікарські пасти, що й при консервативному лікуванні, але накладають їх на устя (куксу) кореневої пульпи.

Показанням до вітальної ампутації є гіперемія пульпи, гострий обмежений пульпіт, травматичний, хронічний фіброзний пульпіт і ці форми пульпіту при неефективності консервативного методу лікування. Крім того, при виборі методу слід враховувати вік хворого, загальний стан організму, групову належність зубів (ампутацію застосовують в багато кореневих зубах), локалізацію каріозної порожнини (не застосовують при III і V класах).

лікування пульпіту методом девітальної ампутації

Методика вітальної ампутації починається з обезболювання, для чого використовують аплікаційне, електричне, ін’єкційне обезболювання. Після обезболювання препарують каріозну порожнину з додержанням асептики і антисептики, розкривають порожнину зуба, проводять діатермокоагуляцію (3 сек.) коронкової пульпи, після її видалення (в тому числі і устьової) і медикаментозної обробки на куксу пульпи можна накласти лікувальну пасту, або до її накладення провести діатермокоагуляцію кукси (на протязі 1 сек., потужність 4-6 Вт.) чи її опромінювання гелій-неоновим лазером (О.Прохончуков, 1986). В.Бережний (1985) доказав високу ефективність видалення коронкової пульпи з допомогою ультразвукового ріжучого інструменту (хвильопровода-екскаватора ). Для лікувальних паст, які накладають на куксу кореневої пульпи, використовують ті ж препарати, що й при консервативному методі. Лікування може бути закінчене в одне або кілька відвідувань. Оцінку ефективності методу проводять через деякий час за даними суб’єктивного обстеження і електроодонтометрії.

Різновидністю ампутаційного методу є девітальна ампутація пульпи, яка застосовувалась здавна, але з часом до неї стали звертатися вкрай рідко, метод має скоріше історичне, ніж практичне значення.

Суть девітальної ампутації зводиться до видалення коронкової пульпи після її девіталізації з допомогою девіталізуючих паст. Коренева пульпа залишається в кореневих каналах, проводиться її антимікробна обробка з наступною муміфікацією.

В перше відвідування проводять девіталізацію пульпи, для чого використовують ангідрид миш’якової кислоти, основною дією якого є некроз пульпи (за рахунок порушення тканинного дихання). Для зменшення болю від дії миш'яку в склад пасти вводять кокаїн (дикаїн), а для антисептичної дії - тімол. Дозування пасти приблизне (в об’ємному відношенні - це кількість пасти завбільшки з головку кулястого бору №1 - кількість миш’якового ангідриду в цій дозі = 0,0006 - 0,0008 г.). Частіше користуються непрямим методом накладення миш'якової пасти, якщо порожнина зуба не розкрита. Перше відвідування закінчується накладенням герметичної пов’язки із водного дентину.

В друге відвідування після суб’єктивного і об’єктивного обстеження хворого видаляють герметичну пов’язку, закінчують препарування каріозної порожнини, розкривають і препарують порожнину зуба, видаляють коронкову пульпу, розширюють устя кореневих каналів, видаляють остьову пульпу і по можливості - кореневу пульпу, а на залишену пульпу діють або резорцин-формаліновою сумішшю (імпрегнаційний метод), або препаратами йоду (електро- фонофорез і т.ін.), зуб закривають герметичною пов’язкою, під якою над устями кореневих каналів залишають вату, змочену цими ж розчинами. Так повторюють 2-3 рази.

В останнє відвідування устя каналів і їх прохідну частину заповнюють обраною пастою, накладають ізолюючу прокладку і постійну пломбу.

Екстирпація пульпи як хірургічний метод лікування пульпіту застосовується порівняно часто, що можна частково пояснити важкістю клінічної діагностики ранніх форм пульпіту і пізніми строками звернення хворих за допомогою. Хірургічні методи досить трудомісткі, бо після видалення пульпи необхідне ретельне ендодонтичне втручання з наступним заповненням кореневих каналів пломбувальними матеріалами.

Показаннями до проведення екстирпації пульпи є гострий травматичний пульпіт з пізніми строками звернення, гострий дифузний (серозний і гнійний), хронічні форми пульпіту, загострений хронічний,пульпіт, ускладнений періодонтитом, неефективність консервативного методу і методу вітальної ампутації.

Девітальна екстирпація передбачає повне видалення коронкової і кореневої пульпи після її девіталізації. Девітальна екстирпація проводиться лише у випадках, коли з тих чи інших причин хворому неможливо провести обезболювання (непереносимість анестетиків, психічні захворювання, технічні причини).

Лікування пульпіту із застосуванням девітальної екстирпації пульпи проводиться в кілька відвідувань.

В перше відвідування проводять девіталізацію пульпи за методикою, яка викладена раніше по методу, присвяченому девітальній ампутації.

В друге відвідування після розпитування хворого і перкусії зуба видаляють герметичну пов’язку, закінчують препарування каріозної порожнини, видаляють коронкову пульпу, розширюють устя кореневих каналів, видаляють устьову, а потім і кореневу пульпу з допомогою пульпоекстрактора відповідного діаметру і розміру. При цьому пульпоекстрактор обережно і без великих зусиль вводять по стінці кореневого каналу до упору, повертають його 1-2 рази навколо вісі. Інструмент без ривків витягають із каналу разом з пульпою. Показником повного видалення пульпи є відсутність болісності і кровотечі із каналу, відсутність залишків пульпи на інструменті при повному введені його в канал. Для попередження травми періодонту на цьому етапі можна визначити глибиноміром довжину каналу, щоб потім не вивести інструмент за верхівку кореня. При необхідності розширюють кореневий канал дрильбором.

Для медикаментозної обробки кореневого каналу застосовують препарати, які виключають подразнення періодонту. Вимоги до цих препаратів: бактерицидні і протизапальні властивості, вони не повинні подразнювати періодонт, повинні глибоко проникати в дентинні трубочки, не володіти сенсибілізуючими властивостями і не викликати появи резистентних форм мікроорганізмів. З метою видалення органічних компонентів із стінок каналу доцільно обробити його 5% розчином гіпохлориду натрію. Рекомендується поєднувати використання гіпохлориду з 20% розчином ЕДТА з наступним висушуванням спиртом і ефіром.


Біологічний метод лікування пульпіту

Після медикаментозної обробки кореневий канал висушують, пломбують відповідним матеріалом, накладають ізолюючу прокладку і постійну пломбу.

Суттю вітальної екстирпації пульпи є повне видалення пульпи без попередньої її девіталізації, а прижиттєво, тобто після обезболювання.

Для обезболювання користуються головним чином ін’єкційними методами (інфільтраційне, провідникове, інтралігаментарне), в окремих випадках - загальним обезболюванням. Для посилення місцевого обезболювання застосовують поєднання з внутрішньопульпарним обезболюванням або премедикацію.

Показаннями до вітальної екстирпації пульпи являються:

а) гострий травматичний пульпіт, коли не має можливості зафіксувати девіталізуючу пасту на оголеній пульпі;

б) гострий дифузний серозний і гнійний пульпіт;

в) хронічний гангренозний і гіпертрофічний пульпіт;

г) загострений хронічний пульпіт;

д) пульпіт, ускладнений періодонтитом.

Крім того, вітальну екстирпацію пульпи використовують в тих випадках, коли треба депульпувати зуб за ортопедичними показаннями, при пародонтиті і пародонтозі, коли треба закінчити лікування зуба в одне відвідування (т.з. односеансовий метод лікування пульпіту).

Схематично методика вітальної екстирпації складається із слідуючих етапів:

обезболювання;

 препарування каріозної порожнини і порожнини зуба, медикаментозна їх обробка;

 видалення коронкової пульпи;

 розширення усть кореневих каналів з видаленням устьової пульпи;

 видалення кореневої пульпи;

 медикаментозна обробка кореневих каналів;

 висушування каналів;

 пломбування кореневих каналів;

 накладення ізолюючої прокладки;

накладення постійної пломби.

Але, зважаючи на те, що вітальна екстирпація сполучена з пошкодженням (розривом)функціонуючих судин пульпи, в процесі її виконання можуть виникнути ускладнення, які не дозволяють закінчити лікування пульпіту в одне відвідування. Мова йде, перш за все, про кровотечу із кореневого каналу під час видалення пульпи. Це потребує застосування заходів щодо зупинки кровотечі:    введення турунд з 3% перекисом водню, амінокапроновою кислотою і т.ін. Найкращим засобом для попередження кровотечі під час видалення пульпи є діатермокоагуляція пульпи.

Методика діатермокоагуляції полягає в слідуючому. Після препарування порожнини зуба активним електродом (гудзикуватим) коагулюють коронкову пульпу (апарат ДКС - 2М, потужність струму 4-6 Вт, тривалість 3 сек.), видаляють її, коагулюють устьову і кореневу пульпу, для чого вводять активний електрод (коренева голка) в кореневий канал при натиснутій контактній кнопці (тривалість 2 сек., потужність струму 4-6 Вт) і, не вимикаючи апарату, на протязі 2 сек. виймають електрод із каналу. Таким чином, коронкова пульпа коагулюється за 3 сек., коренева - за 4 сек. (2+2), після чого в кореневий канал вводять пульпоекстрактор і видаляють коагульовану пульпу. Методика діатермокоагуляції забезпечує обезболювання, обезкровлення і обезводнення пульпи.

При екстирпації пульпи ряд авторів для загоєння рани і профілактики періодонтиту рекомендують виконувати субтотальну пульпоектомію: залишати частину пульпи (1-2мм), яка прилягає до верхівкового отвору. Ними встановлено, що в залишеній куксі пульпи після затихання реактивної реакції відбувається загоювання (Cornes J., Martanelly М., 1984).

Враховуючи наявність в верхівковій ділянці тканини, схожої з пульпою і періодонтом, залишену там частину пульпи розглядають як бар’єр, що попереджує періодонт від травматичного запалення. При діатермокоагуляції в цих випадках активний електрод не доводять до верхівкового отвору.

Після звільнення кореневого каналу від пульпи його розширюють з допомогою ендодонтичних інструментів, видаляючи із стінок предентин.

Для медикаментозної обробки кореневих каналів використовують розчини ліків невисокої концентрації (1% р-н хлораміну, 1:1000 р-н етакридину лактату, 0,1 р-н декаміну, 1:5000 р-н фуразолідону, 1:5000 р-н фурациліну).

Пломбування кореневих каналів проводять після ретельного їх висушування. Для пломбування каналів можна використовувати фосфат цемент, ендодент, інтрадонт або пасту на основі окису цинку і евгенолу (Є. Боровський, 1989; В. Іванов і співавт., 1990).

Незважаючи на великий вибір засобів для медикаментозної обробки кореневих каналів, всі вони не завжди забезпечують достатньо повне видалення інфікованих мас, що знижує адгезію пломбувального матеріалу до стінок кореневого каналу і внаслідок цього не попереджує проникнення інфекції в періодонт. Обробка каналів ультразвуком через розчин антисептику полегшує проведення втручань, дозволяє краще розширити канали, досягти їх чистоти і зручності для введення пломбувального матеріалу (В. Іванов і співавт., 1990).

Принципово новий підхід до девіталізації пульпи і її наступного видалення розроблений В. Нікітіним (1974), який запропонував застосувати з цією метою хладагент - парорідинний струмінь рідкого азоту (кріоампутація) після дії низької температури порядку - 196°С. Метод дозволяє лікувати пульпіт без ускладнень в одне відвідування без застосування миш'якової пасти і обезболювання.

В практиці лікаря часто зустрічаються хворі з пульпітом в молярах, де є кореневі канали з анатомічними відхиленнями. Викривлені і облітеровані кореневі канали зумовлюють неможливість введення в них пульпоекстрактора і видалення запаленої пульпи. Частіш за все це щічно-медіальний і щічно-дистальний канали верхньої щелепи і медіально-щічний та медіально-язичний канали нижніх молярів. В цих ситуаціях застосовують комбінований (змішаний) метод лікування.

Суть комбінованого методу полягає в поєднанні вітальної (девітальної) ампутації і екстирпації в одному і тому ж зубі.

Після видалення пульпи із добре прохідних кореневих каналів останні пломбують, а в недоступних (важкопрохідних) - запалену пульпу девіталізують, знешкоджують імпрегнаційними методами або проводять електро- чи фонофорез препаратів йоду, муміфікують, а в останній сеанс лікування - на устя цих каналів накладають резорцин- формалінову пасту, ізолюючу прокладку і постійну пломбу.


загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Всеукраинский каталог стоматологических клиник Dentallist.com.ua © 2012
Все права защищены. Материалы представлены исключительно в ознакомительных целях, проконсультируйтесь с врачом. По поводу размещения рекламы пишите на Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

Счетчик тИЦ и PR