videoteka

Добро пожаловать!
"Dentallist.com.ua" это новый профессиональный всеукраинский каталог стоматологических клиник. Высокий уровень материалов поддерживают настоящие эксперты в области стоматологии.

Свежее на сайте

Плацебо в стоматологии

Плацебо в стоматологии

02-06-2014

Плацебопсихотерапия Данный метод является одной из разновидностей косвенного психотерапевтического влияния. Общеизвестна роль психологической настройки на опре­деленные лечебные...

Подробнее

Психотерапия, гипноз, миорелаксация в стоматологии

Психотерапия, гипноз, миорелаксация в стоматологии

25-05-2014

Психотерапия — это комплексное лечебное воздействие с помощью психических средств на психику больного, а че­рез...

Подробнее

Хірургічна анатомія обличчя

Хірургічна анатомія обличчя

17-05-2014

Обличчя (cranium faciale, s. regio facialis) межує з мозковим черепом та шиєю. Межа з мозковим...

Подробнее

Нижньощелеповий суглоб та його анатомія

Нижньощелеповий суглоб та його анатомія

10-05-2014

Голівка суглобового паростка нижньої щелепи, зчленовуючись з суглобовою ямкою та горбком скроневої кістки (fossa et...

Подробнее

Рекомендуем

Карцинома (рак) твердого и мягкого нёба

Карцинома (рак) твердого и мягкого нёба

27-09-2013

Злокачественные опухоли твердого и мягкого нёба имеют некоторые отличия. Например карциномы твердого нёба чаще всего наблюдаются у мужчин пожилого и старческого...

Подробнее
Надежда есть!

Надежда есть!

09-07-2012

Не стоит сразу же соглашаться на удаление зуба, иногда даже в самой безнадежной ситуации есть шанс на его сохранение.

Подробнее

Клиновидний дефект та ерозія зубів

Категория: Разное
Создано 20.03.2014

Причини виникнення клиновидного дефекту вивчені в недостатній мірі. Найбільше поширення набули механічна і хімічна теорії.

Механічна теорія пояснює виникнення клиновидного дефекту травматичною дією на шийки зубів під час чистки зубів щіткою і порошком. Підтвердженням цієї точки зору є більш часте ушкодження зубів, які виступають із зубного ряду (ікла, різці, премоляри), а також пошкодження зубів правого боку у лівшів і навпаки.

Клиновидний дефект зубів

Проти цієї теорії свідчить наявність клиновидного дефекту на зубах коней, корів і ін., а також у людей, які не користуються зубною щіткою, а у людей, які користуються зубною щіткою, далеко не у всіх знаходять клиновидні дефекти.

Хімічна теорія пояснює утворення клиновидного дефекту демінералізуючою дією органічних кислот, які утворюються в процесі бродіння залишків їжі в пришийкових ділянках зубів. Проти цієї теорії свідчить порівняно невеликий відсоток ураження людей клиновидним дефектом.

Знаменський (1905) вважає, що клиновидний дефект є наслідком змін, які первинно виникають в органічній субстанції зубів. Д. Ентін (1938) гадав, що “спадкові або набуті аліментарні і нейродистрофічні розлади обумовлюють моменти дискальцинації твердих тканин зуба, які в такій мірі змінюють його фізичну структуру, що навіть незначне тертя, причинене їжею, рухом губів, щік та язика, буде достатнім для утворення дефектів тканин”.

Клиновидні дефекти бувають поодинокими, а частіше множинними, коли ушкоджуються симетрично кілька зубів. Як правило, дефекти локалізуються на щічних (губних) поверхнях фронтальних зубів, премолярів. Язична поверхня ушкоджується дуже рідко. Форма дефекту нагадує клин: верхня поверхня під кутом з’єднується з нижньою.

Захворювання розвивається дуже повільно, іноді - на протязі десятиріч. При початкових стадіях його розвитку скарги хворих можуть бути відсутніми, а з часом з’являється біль від дії різних подразників: кислого, солодкого, холодного чи гарячого, при чистці зубів. Крім підвищеної чутливості та болю в пошкоджених зубах пацієнти можуть скаржитись на косметичний дефект на фронтальних зубах.

Клиновидний дефект відрізняється від карієсу слідуючим: при ньому може бути біль від усіх подразників (при карієсі - від хімічних), більш повільним розвитком, формою дефекту і гладкою поверхнею стінок і дна дефекту, відсутністю демінералізації і розпаду в глибині дефекту.

Лікування клиновидного дефекту може бути місцевим і загальним. Місцеве - передбачає стабілізацію процесу шляхом застосування аплікацій 10% розчину глюконату Са, 2,5% р-ну гліцерофосфату Са, 2% р-ну фториду натрію, фторлаку і т.ін. Загальне лікування зводиться до призначення для прийому всередину кальційвміщуючих препаратів, фітину, віт. С, В на протязі місяця.

Крім цього, хворому слід рекомендувати для чистки зубів м’яку щітку, фторвміщуючі зубні пасти. При глибоких клиновидних дефектах їх можна запломбувати композитними матеріалами з попереднім препаруванням, або покрити зуб штучною коронкою.

Ерозія зубних тканин

Ерозія твердих тканин зуба проявляється прогресуючим зникненням твердих тканин на вестибулярній поверхні. Етіологія до кінця не з’ясована. Деякі автори (Порт, Ейлер, 1923) вважали, що ерозія виникає виключно від механічної дії зубної щітки і порошку. Інші (Johnson W., 1977) виникнення ерозії пов’язували з надмірним вживанням цитрусових. На зв’язок ерозії твердих тканин зуба з загальними захворюваннями (подагра, нервові захворювання, ендокринні зрушення: гіперфункція щитовидної залози) вказує Ю.Максимовський (1981).

ерозія зубів

Ерозії твердих тканин зуба виникають переважно у людей середнього та похилого віку на симетричних поверхнях центральних та бокових різців верхньої щелепи; на іклах і премолярах обох щелеп. Майже не зустрічається ерозія на різцях нижньої щелепи і на молярах.

Ерозія має вигляд овального або круглого дефекту емалі, розташованого в поперечному напрямі найбільш випуклої частини вестибулярної поверхні коронки зуба. Дно ерозії гладке, блискуче й тверде.

Поступове поглиблення та розширення розмірів дефекту призводить до втрати всієї емалі вестибулярної поверхні зуба і частини дентину. При цьому ерозія має менш правильну форму, яку порівнюють з жолобуватим долотом, тобто елемент пошкодження трішки ввігнутий, а краї ерозії поступово переходять на інтактну поверхню коронки зуба.

Є. Боровський із співавт. (1978) розрізняють 2 стадії ушкодження:

 початкову (ерозія емалі);

 виражену (ерозія емалі і дентину).

Ю. Максимовський (1981) розглядає ерозії трьох ступенів на основі глибини пошкодження твердих тканин:

1 ступінь (початковий) - пошкодження лише поверхневих шарів емалі;

2 ступінь (середній) - пошкодження всієї товщі емалі до емалево-дентинної межі;

3 ступінь (глибокий) - коли пошкоджуються і поверхневі шари дентину.

При перших двох ступенях ерозії емаль зберігає колір і блискучу поверхню. Інколи при 2 і завжди при 3 ступені пошкодження з'являється світло-жовта або коричнева пігментація на ділянці ерозії твердих тканин зуба.

Є. Боровський і співавт. (1978), а також Ю. Максимовський (1981) пропонують розрізняти 2 клінічні стадії ерозії - активну і стабілізовану, хоча в цілому ерозія емалі та дентину характеризується хронічним перебігом. Для активної стадії типовим є швидко прогресуюче зникнення твердих тканин коронки зуба, що супроводжується підвищеною чутливістю пошкодженої ділянки до дії різних зовнішніх подразників (симптом гіперестезії).

Стабілізована форма ерозії твердих тканин характеризується уповільненим та більш спокійним перебігом.

Мікротвердість емалі при ерозії значно знижується (в середньому досягає 295 кг/мм2 при нормі 397,6 кг/мм2). На відміну від клиновидного дефекту та стирання твердих тканин для ерозії зубів характерне зниження вмісту мікроелементів в твердих тканинах зуба (Са, Ре, Со).

Морфологічну характеристику ерозії твердих тканин досліджували П. Леус та В. Галченко (1983). Автори, вивчаючи шліфи зубів з ерозією в поляризаційному світлі, знайшли суттєву різницю, порівнюючи характер осередкової демінералізації при початковому карієсі та ерозії. Так, якщо для початкового карієсу характерна підповерхнева  демінералізація, то для ерозії - саме поверхнева.

 При вивченні шліфів емалі під оптичним мікроскопом на початкових стадіях пошкодження спостерігається збільшення проміжків між призмами на ділянці їх периферійних закінчень. Чітко визначаються лінії Ретціуса. В дентині з’являється прозора зона. Дентинні трубочки облітеровані в незначній мірі.

Диференціальна діагностика ерозії проводиться в першу чергу з клиновидним дефектом, пришийковим карієсом та некрозом емалі.

Лікування ерозії твердих тканин зуба слід проводити з урахуванням активності процесу та характеру супутнього соматичного захворювання.

При лікуванні стабілізованої форми ерозії зубів необхідно декілька процедур, спрямованих на депігментацію тканин. З цією метою Ю. Максимовський (1981) пропонує на протязі 2-3 відвідувань обробляти ушкоджену поверхню абразивною пастою, яка містить в собі також до 1,23% фтору. В наступні 2 відвідування на ерозію наноситься фтор-гель або фтор-лак.

В активній стадії захворювання на першому місці стоїть задача стабілізувати патологічний процес. Цього можна досягти, проводячи ремінералізуючу терапію.

Методика Ю. Максимовського (1981):

а) 3-4 щоденних (або через день) аплікацій пасти із хімічно чистого гліцерофосфату Са на протязі 15-20 хв.

б) в наступні 3 відвідування на ділянку ерозії наносять на 2-3-хв. підкислений фтор- гель в 0,1 М розчині ортофосфорної кислоти.

в) закінчується лікування покриттям ушкодженої поверхні фтор-лаком.

Методика Є. Боровського — П. Леуса (1978): після електрофорезу на ділянку ерозії наносять 10% розчин глюконату кальцію на 2-Зхв. накладають тампон, змочений 2% розчином фториду натрію.

Курс лікування ерозії - 10-15 процедур.

Є. Волков (1983) для ремінералізації твердих тканин рекомендує двохкомпонентний ремінералізуючий розчин, який містить 10% розчин нітрату кальцію і кислого фосфату амонію. При послідовній обробці емалі цими розчинами на протязі 5-7 процедур.

Враховуючи дані В. Новосельцевої (1983) про зниження вмісту мікроелементів в твердих тканинах зубів при ерозії, з метою комплексного лікування цього захворювання можна рекомендувати полімінерол-стандартизований в колоїдному та сольовому співвідношенні розчин маточнику Поморійського озера, який містить солі магнію, кальцію, хлору, фтору, брому, заліза та ін.

Курс лікування також складається із 15-20 аплікацій даного розчину на ділянку ерозії.

За даними Ю. Максимовського (1981) пломбування зубів при ерозії малоефективно. Це пояснюється утворенням дефекту біля пломби. У зв’язку з цим рекомендується перед пломбуванням ерозії проводити ремінералізуючу терапію. Для пломбування використовують композиційні пломбувальні матеріали.

Важливим елементом комплексного лікування ерозії Є. Боровський і П. Леус (1978) вважають покращення гігієни порожнини рота та виключення із раціону їжі або хоча б зменшення прийому кислих продуктів. Слід також рекомендувати для чистки зубів використовувати м’які зубні щітки та пасти, які містять гліцерофосфат, фтор та інші мікроелементи та солі.


загрузка...

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Всеукраинский каталог стоматологических клиник Dentallist.com.ua © 2012
Все права защищены. Материалы представлены исключительно в ознакомительных целях, проконсультируйтесь с врачом. По поводу размещения рекламы пишите на Этот адрес электронной почты защищен от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

Счетчик тИЦ и PR